“ЗАХИСТ ПРАВА”

Адвокатське обʼєднання м.Київ

Відповіді на питання з міткою "Господарські правовідносини" Назад до списку судових рішень

Про визнання недійсним кредитного договору укладеного між позивачем та третьою особою

29 червня 2011р. 17:23

 

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98


 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

Справа №  11/111

 

03.06.11

  
 

За позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

 

До

Третя особа

 Про   

Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

визнання кредитного договору недійсним

 

                                                                                                                          Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

 

від позивача

від відповідача

від третьої особи

не з’явились

Кураш Н.П. –представник

не з’явились

 

          

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

  Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним кредитного договору на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 21.08.2008 №32/КВ-08-АПЗ, укладеного між позивачем та третьою особою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні спірного договору банк не мав індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України.

У судові засідання позивач не з’явився, просив розглядати справу без його участі.

Відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України у жодної із сторін кредитного договору.

Третя особа явку повноважених представників у судові засідання не забезпечила, письмових пояснень по справі не надала.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

  21.08.2008 між позивачем (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(банк) укладений кредитний договір на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії №32/КВ-08-АПЗ.

За умовами договору (п. 1.1) банк відкриває позичальнику не відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах:

ліміт кредитування, валюта ліміту кредитування –еквівалент 70000,00 дол. США, що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у додатку №1 до договору;

валюти кредиту  –українська гривня, долар США, Євро;

строк кредитної лінії  – з 21.08.2008 по 20.08.2018 включно;

процентна ставка:

в українській гривні  –24,00% річних

в доларах США –16,00 % річних

в Євро –15% річних;

мета використання коштів –ремонт нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2.1 договору видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (траншами) у будь-якій з валют кредиту, передбачених п. 1.1 договору, у сумі, що не перевищує невикористаний ліміт кредитування. Підставою для видачі кожного окремого траншу є заява позичальника.

Надання кожного траншу здійснюється шляхом або перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника в Донецькій філії ТОВ «Укрпромбанк»(п.2.3.1 договору), або шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів позичальника (у випадках, коли це дозволено чинним законодавством України) (п. 2.3.2 договору).

Кредитні кошти отримані позивачем двома траншами: 22.08.2008 у розмірі 60000,00 дол. США, що на той момент за курсом НБУ складало 276000,00 грн., та 12.09.2008 у розмірі 10000,00 дол. США, що на день видачі за курсом НБУ склало 47800,00 грн., а всього 323800,00 грн.

В подальшому, 30.06.2010 між Національним банком України, третьою особою та відповідачем укладений договір про передачу активів та кредитних зобов’язань на користь Дельта банку, за яким (п. 4.1) Укрпромбанк передав (відступив) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов’язаннях.

Внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати замість Укрпромбанку від боржників повного, належного та реального виконання за кредитними та забезпечувальними договорами (п. 4.2 вищевказаного трьохстороннього договору).

Серед інших, відповідачу третьою особою відступлено право вимоги і за спірним договором, укладених з позивачем.

Докази повідомлення позивача про заміну кредитора по зобов’язанням, що випливають зі спірного договору, наявні в матеріалах справи.

Позивач оскаржує кредитний договір, просить визнати його недійсним на підставі ст.ст. 192,  203, 215, 216, 227, 533, 548 Цивільного кодексу України, оскільки банк не мав права надавати кредит в іноземній валюті, та вказує, що зобов'язання мають бути визначені і підлягають оплаті у грошовій одиниці України –гривні; національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ст. 533 названого кодексу).

Правовідносини з надання кредиту регулюються параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України. Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 № 15-93 (далі - Декрет).

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Згідно ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»до кредитних відносяться операції зазначені у п. 3 ч. 1 та у пунктах 3 - 7 ч. 2 ст. 47 цього Закону, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій.

В розумінні ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»до коштів відносяться гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Надаючи кредит, банк розміщує залучені ним кошти, як у національній валюті (гривні) так й в іноземній валюті.

Статті 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Стаття 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлює ряд обмежень і заборон, що стосується умов здійснення окремих банківських операцій.

Приписи вказаної статті Закону не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»на здійснення валютних операцій національним банком видаються відповідні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.07.2001 № 275, у п. 5.3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Як вбачається з матеріалів справи, Національним банком України видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»банківську ліцензію № 67 від 13.12.2001 та дозвіл № 67-5 від 27.06.2006 на здійснення операцій з валютними цінностями, в тому числі з розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Також в справі наявна банківська ліцензія №225, видана Національним банком України 08.10.2009 Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк»та дозвіл від 08.10.2009 №225-4 на здійснення операцій з валютними цінностями, в тому числі з розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Посилання позивача на пункт «г»ч. 4 ст. 5 Декрету суд вважає безпідставними.

До спірних правовідносин підлягає застосуванню п. «в»ч. 4 ст. 5 Декрету. Відповідно до вказаного пункту ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії потребує, зокрема здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Тобто, індивідуальна ліцензія на проведення операцій по наданню і одержанню резидентами кредитів в іноземній валюті необхідна лише у випадку, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

На даний час законодавством не визначено межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті, тому операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

За викладених обставин, укладення кредитного договору у іноземній валюті не суперечить вимогам діючого законодавства. Доводи позивача стосовно погіршення економічної ситуації в країні та зміну курсу долара США до гривні не можуть слугувати підставою для визнання договору недійсним.

Оскільки і снування обставин, з якими законом пов’язується недійсність договору, позивач суду не довів, своєї позиції нормативно не обґрунтував, позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В :

  У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

  Суддя                                                                                                Ю.М. Смирнова                                                                                                                                                                                                          

  Дата підписання рішення: 06.06.2011

ЗАХИСТ ПРАВА
Відповіді на питання з міткою "Господарські правовідносини" Назад до списку судових рішень