“ЗАХИСТ ПРАВА”

Адвокатське обʼєднання м.Київ

Відповіді на питання з міткою "Господарські правовідносини" Назад до списку судових рішень

Про стягнення відрахувань, відсотків

22 cічня 2012р. 18:58

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98


 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

Справа №  20/240

 

18.01.12

  

 

За позовом     Об’єднання підприємств ОСОБА 1

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА 2 ”

Про                  виплату відрахувань  у розмірі 319 015,29грн.

                                                                                                                  Суддя Палій В.В.

                                                                                                  

Представники:

від позивача                 ОСОБА_1. –предст. (дов. від 11.11.2011р.)

від відповідача             не з’явився

  ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

  Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача відрахувань (відсотків) у розмірі 319 015,29грн. (296 017,85грн. безпосередньо відрахувань, 7955,99грн. -3% річних, 15041,45грн. –збитків від інфляції) за ввезення відповідачем матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення  творів і виконань, що передбачені ч. 2 ст. 42 Закону України “Про авторське право і суміжні права”.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.10.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/240 позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 14.11.2011р. В порядку підготовки справи до судового розгляду вказаною ухвалою зобов’язано Регіональну інформаційну митницю надати відомості про факти митного оформлення товарів відповідачем.

У судовому засіданні 14.11.2011р. представник позивача надав суду документи, які вимагались ухвалою суду.

У судовому засіданні 14.11.2011р. судом оголошено перерву до 29.11.2011р., оскільки станом на 14.11.2011р. судом не одержано відповіді  від Регіональної інформаційної митниці із запитуваною судом інформацією.

У судовому засіданні 29.11.2011р. представник позивача надав суду наказ Державної митної служби України №147 від 01.03.2011р., відповідно до якого Регіональну інформаційну митницю перейменовано на Департамент митних інформаційних технологій та статистики.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Станом на 29.11.2011р. судом не одержано відповіді від Регіональної інформаційної митниці із запитуваною судом інформацією.

         З метою повторного витребування неподаних суду документів,  розгляд справи 29.11.2011р. відкладено.

 Станом на 20.12.2011р. судом не одержано відповіді від Департаменту митних інформаційних технологій та статистики (Регіональну інформаційну митницю переіменовано в Департамент митних інформаційних технологій та статистики) із запитуваною судом інформацією.

           З метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 20.12.2011р. відкладено.

      20.12.2011р. судом направлено запит до Департаменту митних інформаційних технологій та статистики щодо надання витребуваної судом інформації.

       23.12.2011р. судом одержано відповідь від Департаменту митних інформаційних технологій та статистики на запит суду.

        03.01.2012р. судом одержано заяву від позивача про зменшення позовних вимог, а саме, з урахуванням одержаної інформації від Департаменту митних інформаційних технологій та статистики про митне оформлення товарів відповідачем із кодом згідно УКТЗЕД 8523, позивач просить  суд стягнути з відповідача 26423,57грн., з них: 25210,86грн. відрахувань, 511,69грн. -3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, 701,02грн. –збитків від інфляції.

      06.01.2012р. судом повторно одержано відповідь на запит суду від Департаменту митних інформаційних технологій та статистики з інформацією станом на 30.12.2011р.

         У судовому засіданні 10.01.2012р. судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

       Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, з метою ознайомлення із матеріалами справи.

      Клопотання судом задоволено.

       У судовому засіданні 10.01.2012р. судом оголошено перерву до 18.01.2012р.

       18.01.2012р. судом одержано клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи, у зв’язку з тим, що єдиний уповноважений представник відповідача 18.01.2012р. приймає участь у іншому судовому процесі. Також відповідач просить суд  витребувати у Державної служби інтелектуальної власності України інформацію щодо статусу позивача, а саме, чи має позивач на час розгляду справи статус єдиної організації колективного управління, уповноваженої здійснювати збирання і розподіл між суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.

     У судовому засіданні 18.01.2012р. представник позивача надав суду довідку Державної служби інтелектуальної власності України від 09.12.2011р. вих. №3-7/9186, згідно з якою підтверджується статус Об’єднання підприємств "ОСОБА 1 ".

      Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для витребування інформації у Державної служби інтелектуальної власності України, відповідно, клопотання відповідача суд залишає без задоволення.

       Щодо клопотання відповідача в частині відкладення розгляду справи, суд зазначає, що розгляд справи неодноразово відкладався та відповідач після зменшення розміру позовних вимог позивачем, мав достатньо часу для надання відзиву на позовну заяву. При цьому, суд також враховує, що розгляд справи є обмеженим процесуальними строками згідно ст. 69 ГПК України. За наведених обставин, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

       Справа №20/240 розглядається за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням їх зменшення, оглянувши оригінали документів, суд, -

  ВСТАНОВИВ:

  Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Частиною третьою цієї статті передбачено, що цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 42 зазначеного Закону виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:

а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;

в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Частиною 5 ст. 42 Закону визначено, що розміри відрахувань (відсотків), які мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації, під час ввезення товару на митну територію України,а виробники –у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Порядок здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, затверджено наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України № 780/123/561 від 24.11.2003 р.

Відповідно до п. 7 Порядку під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 р., перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв,   із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.

Розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 р.

Згідно з додатком до зазначеної Постанови розмір відрахувань становить 3% для обладнання та 5% для матеріальних носіїв. При цьому розмір відрахувань для імпортерів встановлюється у відсотках їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Об’єднання підприємств "ОСОБА 1 " є єдиною організацією колективного управління , уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом № 2/У від 20.12.2007 р., виданим позивачеві Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, та листом Державного департаменту № 3-7/9186 від 09.12.2011 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА 2 " у період з 14.12.2010р. по 26.09.2011р. імпортувало на митну територію України матеріальні носії, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, загальною фактурною вартістю 504217,10грн.–за матеріальні носії.

Зазначена обставина підтверджується наявними у матеріалах справи даними митної статистики щодо імпорту матеріальних носіїв за відповідними кодами, наданими на запит суду Департаментом митних інформаційних технологій та статистики (на електронному носії).

Матеріали справи не містять відомостей, що відповідач під час ввезення на митну територію України матеріальних носіїв сплатив необхідні відрахування у передбачених законодавством розмірах.

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті відрахувань за імпортовані матеріальні носії становить 25210,86грн. (504217,10грн х 5/100 = 25210,86грн.)

Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як передбачено ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути з відповідача 511,69грн. –3% річних, 701,02грн. –збитки від інфляції.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів річних та збитків від інфляції, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому вимоги про стягнення 3% річних та збитків від інфляції підлягають задоволенню у розмірі 511,69грн. –3% річних, 701,02грн. –збитки від інфляції відповідно за розрахунку позивача.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, відсутності заперечень відповідача по суті позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у загальній сумі 26423,57 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідно до п.-п. а) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України, становить 1% ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову становить 26423,57грн., сума державного мита з якої складає 264,24 грн.

Як передбачено ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Таким чином, з відповідача в доход Державного бюджету підлягає стягненню             264,24грн. державного мита, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн.  (ставки державного мита та витрат на ІТЗ діяли станом на час звернення позивача з позовом до суду-28.10.2011р.).

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

                                              ВИРІШИВ:

  1.          Позовні вимоги  задовольнити повністю. 

        2.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА 2 " (м. Київ, вул. Нагірна, 25-27, кім. 622; м. Київ, вул. Половецька, 14, кв. 112, ідентифікаційний код 37201600) на користь Об’єднання підприємств "ОСОБА 1 " (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 1-5, прим. 814, ідентифікаційний код 31815383) 25210,86грн. –відрахувань, 511,69грн. –3% річних, 701,02грн. –збитки від інфляції.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " ОСОБА 2 " (м. Київ, вул. Нагірна, 25-27, кім. 622; м. Київ, вул. Половецька, 14, кв. 112, ідентифікаційний код 37201600) в доход Державного бюджету України 264,24грн. –державного мита, 236,00грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його оголошення.


  Суддя                                                                                                        В.В. Палій

ЗАХИСТ ПРАВА
Відповіді на питання з міткою "Господарські правовідносини" Назад до списку судових рішень